 |  Постать
Раїса Троянкер: пригоди «романтичної імажиністки»
Серед «білих плям» української літератури ХХ століття є й поетка з дивакуватим іменем Раїса Троянкер. Поетка в чомусь романтична, в чомусь авангардова, а в чомусь і соцреалістична. Поетка, що її твори досі як слід не перевидавалися. Поетка, яку ганили за розпусність та «порнографію» у віршах і яка мала навдивовижу добру інтуїцію.
Уманська приборкувачка тигрів
Раїса народилася 1908-го року в Умані, у єврейській родині. Про заняття її батька є різні дані: в одних він постає сторожем синагоги, а, наприклад, онучка поетки вважає, що він був власником чогось на кшталт нафтосховища. Усі, хто згадував про Троянкер, неодмінно говорили про її вибуховий темперамент і нескінченну енергію. далі »»
| | |  Рецензії
БОЛЬОВИЙ ШОК
Архів
Дебютна збірка Олесі Мамчич «Перекотиболе» дає можливість читачам сучасної української поезії познайомитися з новим іменем. Для юної поетки О. Мамчич відкрилися привабливі горизонти літературної слави. Усе в її руках, чи то пак – книжках. Отож, поживемо – побачимо. Бо для поета важливо не лише вдало дебютувати, а й не зупинятися на досягнутому, підкоряючи щоразу нові вершини. далі »»
|  | | |  Рецензії
А у вас виникало бажання написати історію власного життя?
Кожен із нас мріє написати історію свого життя. Причому написати так, щоб потім її було видано як роман. І щоб той роман був цікавий для читачів і критиків, а потім потрапив до шкільного курсу літератури. Про це ж мріє й головний герой роману Артема Чеха. Створивши документ із сакральною назвою «Doc 1», він фактично скоїв один із семи смертних гріхів – віддався марнославству.
Головний герой роману на ім’я Дюшес нічого спільного з цукерками не має. Насправді Дюшес – це просто прізвисько Андрія. Перед нами – історія його життя, не сповнена надриву й істеричності, якими подеколи зловживає сучасна література. Точніше, два епізоди, вихоплені з життя й розділені проміжком у 15 років. далі »»
| | |  Здібні булочки
КИДАЙТЕ СПОРТ! ЗАЙМАЙТЕСЯ ФІЗКУЛЬТУРОЮ!
У дитинстві, як і всі хлопчики, ми з однокласниками курили за шкільним туалетом. І ось одного разу нас застукав фізрук. Він критично глянув на наші дешеві цигарки марки «Спорт» (були такі за радянської влади) і сказав вікопомну фразу: «Кидайте «СПОРТ»! Займайтеся фізкультурою!» далі »»
| | |  Рецензії
ФОРМУЛА ПОЕЗІЇ
Архів
Можна тільки подивуватися тому, наскільки необ’єктивними бувають митці при оцінюванні власних творів. От Тарас Шевченко, наприклад, усе життя вважав себе перш за все художником. А потім виявилося, що насправді він – геніальний поет, а художник – тільки на додачу. Схоже враження склалося й про книжку поезії, видану вінницьким «Континент-Примом». Як головну страву в ній подано вірші, що смакують набагато менше, ніж есе про поезію, відсунуті аж кудись на закуску. далі »»
| | |  Інтерв’ю
Юрій Кучерявий: «Сучасна українська література нагадує амебу»
У кожному великому будинку одна кімната обов’язково має бути відведена під кабінет – місце праці й інтелектуального збагачення. Не став винятком і Львів, у якого є свій «Кабінет», та ще й незвичайний, адже літературні вечори в ньому відомі далеко за межами міста, а інтелектуального збагачення на щотижневих зустрічах з літтусівкою теж не бракує. Автор цього проекту, львівський поет Юрій Кучерявий, погоджуючись на інтерв’ю, навіть не сумнівався щодо місця проведення розмови. Незвичним натомість було амплуа кабінетного завсідника – зазвичай розпитувати любить він.
Пане Юрку, нещодавно у світ вийшла збірка ваших поезій «Пам’ять і місце». Які враження від її написання?
Це скоріш не збірка, а поетична книга. Це міська поезія заходу України. Однією з особливостей є те, що, окрім традиційних віршів, є багато сонетів. Їх я почав писати під впливом Ігоря Калинця, який був моїм першим, дуже суворим редактором. далі »»
| | |  Рецензії
КОЛИ З ПОХМІЛЛЯ ЗАДЗВОНИВ ТЕЛЕФОН…
Архів
Якби проводився чемпіонат світу серед книжок, герої яких випили найбільше алкогольних напоїв, книга Світлани Пиркало «Не думай про червоне», напевно, була б серед призерів. Що вже казати, коли в цьому романі навіть у телефонів похмілля, а вони в такому стані ще й примудряються дзвонити. Принаймні, фразу «Не люблю, коли з похмілля дзвонить телефон» можна зрозуміти саме так. Отже, алкоголь у всіх його проявах: пиво, ель, горілка, вино і т.д. – є головним героєм твору. І це, скажу я вам, зовсім непогано. Навпаки, такий персонаж додає твору своєрідного шарму, оригінальності, гумору. далі »»
| | |  Рецензії
Пані День — Андруховичева
Архів
Донедавна вислів «День смерті пані День» був назвою поезії Френка О’Гари, присвяченої відомій джазовій співачці Біллі Голідей. Віднині ж цей вислів на вустах українців, адже став назвою антології американської поезії 1950‑60‑х років у перекладі Юрія Андруховича.
В антології презентовано творчість поетів-бітників Аллена Ґінзберґа, Ґреґорі Корсо, Лоренса Ферлінґетті, Ґері Снайдера; представників Нью-Йоркської школи Френка О’Гари, Джона Ешбері, Кеннета Кока; а також Школи поетів Блек Маунтен Роберта Крілі та Роберта Данкена. далі »»
| | |  Репортажі
„Сарабанда банди Сари” – книжка року за версією „Кореспондента”
Часопис «Кореспондент» оприлюднив імена переможців щорічного конкурсу «Найкраща українська книжка». У номінації «Документалістика» перше місце дісталося Вікторові Савченку й книжці «Україна масонська», тоді як друге і третє – відповідно Сергієві Мирному за книжку «Жива сила» та Сергієві Руденку за «Уряд Юлії Тиможенко». У номінації «Белетристика» перемогли: Лариса Денисенко «Сарабанди банди Сари» – перше місце, Галина Вдовиченко «Пів’яблука» – друге та «Добло і зло» Ірени Карпи – третє. далі »»
| | |  Неформат
Літературна «Країна Мрій»: два роки – вже традиція!
Торік відвідувачі етнофестивалю «Країна Мрій» переконалися: книжкові мрії здійснюються на Співочому полі. Цього року літературна «Країна Мрій» відбувається вдруге, – а це вже заявка на традицію. Література – справа винятково етнічна, – переконують організатори літературної частини «Країни Мрій», обіцяючи неабияке свято для любителів слова у всіх його проявах.
На відміну від «музичної», «літературна» «Країна Мрій» триває не один, а цілих два дні – 27-го й 28-го червня. Отож, у цей час, як завжди, на Співочому полі для вас працюватиме традиційний книжковий ярмарок, де можна буде знайти всі новинки українських видавництв, де відбуватимуться майстер-класи з каліграфії, виготовлення паперу, палітурення й ілюстрування книжок. Також очікуємо на безпрецедентну акцію ворожіння на книжках: відомі майстри художнього вимислу розкажуть вам усю правду без гіпербол і літот, однак із епітетами й метафорами – не пропустіть! Крім того, обидва дні ви маєте змогу долучитися до джерел поетичного слова, послухавши співану поезію. далі »»
| | |  Постать
Володимир Сосюра: ВРЯТОВАНИЙ БОЖЕВІЛЛЯМ
Безумство та творчість чомусь завжди йдуть поряд. Письменники, які закінчували життя у божевільні, і поети, яких божевільними вважали все життя, – явище більш ніж звичне. Звинувачення у безумстві було в радянські часи ще й зручною зброєю проти митців. Проте декому воно рятувало життя...
Сосюра божевільний? Ніхто й не сумнівався. Це ж ким треба бути, аби самостійно, без будь-якого тиску, написати на себе донос? далі »»
| | |  Рецензії
Коньяк для коханців
«Цитатник» Сергія Жадана визначено автором як «вірші для коханців та коханок». Водночас, відчитати цю метафору в самих текстах дуже складно. А от збірку Олександра Гавроша «Коньяк з дощем» сміливо і без метафор можна називати віршами для коханців і коханок (чи все-таки тільки для коханців?). Прочитавши її хоча б наполовину, читач отримає чималу порцію історій про тотальне шалене нутряне кохання, ревнощі, зради, спогади й таке інше, що зазвичай буває в історіях про/для коханців.
«Коньяк з дощем» – це як меню із семи опцій, де кожен читач обирає варіант за своїм уподобанням. Адже на півтораста сторінках уміщено шість циклів віршів різного періоду й різних збірок, а також абсурдистську притчу на одну дію. Кожна добірка розповідає про кохання по-своєму. далі »»
| |
|
Наші новини ви також можете прочитати:
|
